Натхненна ідеями Джона Готтмана і Джулі Шварц-Готтман, а також Сьюзен Форвард, ділюся з вами інсайтами у сфері дитячо-батьківських стосунків.
1. Наші батьки сіють у нас ментальні та емоційні зерна, і ці зерна проростають у нас. У деяких сім’ях це зерна любові, поваги та незалежності.
Але в багатьох сім’ях сіють зерна страху, боргу та провини. Коли ви виросли, ті невидимі зерна проросли й стали бур’яном, що заполонив ваше життя.
Напевно, ці бур’яни завдали шкоди вашим стосункам чи кар’єрі, підточили вашу впевненість у собі та самоповагу.
2. Усі батьки припускаються помилок. Жоден батько чи мати не можуть бути завжди в емоційній близькості з дітьми.
ІНОДІ батьки можуть накричати на дітей… Чи роблять ці помилки всіх батьків жорстокими? Очевидно, що ні. Батьки — це люди, і в них величезна кількість власних проблем.
І більшість дітей спокійно перенесуть напад батьківського гніву — за умови, що зазвичай вони отримують від батьків любов і розуміння, здатні слугувати противагою поганим моментам.
3. Токсичні батьки ПОСТІЙНО завдають шкоди дитині (але в разі сексуального чи фізичного насильства достатньо одного епізоду, щоб завдати дитині травми). Вони безперервно травмують своїх дітей, поводячись із ними жорстоко і принижуючи їх, — і продовжують робити це навіть тоді, коли діти виросли.
4. Як хімічний токсин, емоційний біль, якого завдають токсичні батьки, просякає все єство дитини — і в міру того, як дитина дорослішає, росте і біль.
5. Коли такі діти стають дорослими, вони продовжують звинувачувати себе в тому, що це вони зробили щось погане, що розлютило тата. Їм здається неможливим сприймати себе позитивно.
Послання для вас, якщо ви — дитина токсичних батьків:
— Ви не відповідальні за те, що зробили з вами, коли ви були беззахисною дитиною.
— Ви відповідальні за те, що робитимете зараз, аби перезавантажити своє життя.
(За мотивами книги Сьюзен Форвард «Токсичні батьки»)