Деякі :
- Еміграція, особливо біженство, - це складний досвід. Еміграція може бути запланованою, біженство - ні.
До еміграції ми готуємось: матеріально, психологічно, вивчаємо нову мову, тобто поступово входимо до нового соціального порядку. Біженство передбачає порятунок, і здебільшого негайний, тому рідко хто готовий до цього.
- Еміграція - це втрати:
(1) звичного соціуму, коли чуєш іншу мову,
(2) живого спілкування з близькими,
(3) іноді рівня життя, якщо зарплатня не дає змоги жити так само в новій країні (робота онлайн) або втрата місця роботи на батьківщині та початок «з нуля» тощо.
- Це зміни у тому, скільки треба грошей для місячного проживання (+ заощадження), де краще купляти продукти, як сплатити за проїзд і дістатись до роботи, де замовити зимові шини на авто, де відпочивати на вихідних, як записатись до лікаря, де роблять якісне фарбування волосся, де можна смачно поїсти. Уявіть, що мозок постійно навантажений, бо все нове і (поки) немає автоматичних дій, які дещо спрощували буття вдома.
Чи можна якось ****? Так.
- Цілком зрозуміле бажання відштовхувати (свідомо або ні) новий світ, бо він чужий і незрозумілий. Але важливо підтримувати старі соціальні звʼязки і не цуратися нових.
- Мати графік дня. Це створить відчуття контролю та звичної буденності. Рутину недооцінюють:)
- Говорити про свій досвід. Хтось створює блог та розказує про свій досвід еміграції. Хтось публікує свої вірші. Хтось вперше звертається до психоаналітика, щоб осягнути новий досвід, проаналізувати своє несвідоме та свою роль у тому, що відбувається з ним.
- Озирнутися навколо і подумати, які можливості відкрились після переїзду: життя біля моря, улюблена прохолодна погода цілий рік, якість повітря/ їжі/ життя, стали ближче до близьких тощо.
- Звернутися до психоаналітика. Психоаналіз допомагає побачити в еміграції не лише втрати, а й можливість переосмислення себе в нових умовах.